Журналисты и милиция нашли компромисс. Договорились поработать над идентификацией представителей СМИ на массовых мероприятиях
Украинские журналисты и силовики договорились создать рабочую группу и разработать инструкции для решения проблемы идентификации представителей СМИ во время массовых мероприятий. Хотя международный опыт свидетельствует, что отсутствие идентификации не может быть причиной ограничения доступа журналистов на событие. Об этом шла речь на круглом столе в Национальном союзе журналистов, где обсуждали проблему безнаказанности и нарушения прав журналистов. Мероприятие состоялось 23 ноября в честь Международного дня против безнаказанности, сразу после Марша украинских журналистов.
Но, прежде чем собраться на круглый стол, более 50 украинских журналистов собрались на Марш против безнаказанности и передали президенту Виктору Януковичу петицию с требованием расследовать преступления против своих коллег. Петицию зачитали возле Администрации президента и отдали Денису Иванеско, руководителю Главного управления обеспечения доступа к публичной информации Администрации президента. В дальнейшем планируется передать петицию в Генеральную прокуратуру Украины и в Министерство внутренних дел Украины.
Глава Национального союза журналистов Игорь Лубченко, открывая круглый стол, предложил каждую смерть журналиста связывать с журналистской деятельностью, пока иное не доказано в суде. А вообще участники круглого стола неоднократно жаловались на действия милиции по отношению к журналистам. Но укоры сыпались и в адрес самих журналистов, которые очень неохотно подают жалобы на такие действия силовиков.
По словам руководителя студии медиапроектов «Дежурные демократии» Игоря Чайки, в 2011 г. увеличилось количество случаев, когда силовики во время мирных акций протеста препятствуют журналистам исполнять свои обязанности, иногда даже применяют против них силу, ломают видео- и фототехнику. Его слова подтвердил координатор Бюро журналистских расследований «Свідомо» Егор Соболев, который считает, что извинений за такие действия мало, нужное адекватное наказание.
Руководитель-аналитик юридического бюро для журналистов Киевского независимого медиа-профсоюза Юкка Гаврилова презентовала результаты мониторинга нарушений прав журналистов за 2011 г. и несколько предыдущих лет.
Наибольший процент нарушений — это препятствование журналистской деятельности, применение физической силы и цензура. В 2011 г. к перечню нарушений прибавился пункт об отказе в доступе к публичной информации.
Недавно назначенный начальник управления связей с общественностью МВД Владимир Полищук считает, что без журналистов Украине не удастся построить демократическое общество. Он напомнил, что согласно приказу министра внутренних дел все преступления против представителей СМИ сразу берутся на контроль главным следственным управлением.
Господин Полищук представил присутствующим статистику совершения преступлений против журналистов. В частности, в этом году зафиксировано 107 уголовных дел, среди которых и покушения на убийство, и изнасилование, и грабежи. Но только 2% этих дел открыли по ст. 171 Уголовного кодекса Украины «О препятствовании профессиональной деятельности журналистов», так как следователи не усматривали в этих преступлениях признаков такого препятствования.
Представитель «Репортеров без границ» в Украине Оксана Романюк предложила представителям МВД совместно с журналистами создать рабочую группу и разработать инструкции, которые не только помогут в работе, но и мирно урегулируют конфликт между силовиками и медийниками. По ее словам, не помешают и тренинги для милиции и журналистов.
Предложение создать рабочую группу из правоохоронителей и журналистов для решения проблемы идентификации представителей СМИ является довольно важным, считает заместитель генерального секретаря Международной федерации журналистов Оливер Мани-Кьорль. По его мнению, то, что кто-то выдает себя за журналистов, не является серьезной проблемой, так как это все равно не дает права их бить или конфисковывать их мобильные телефоны. «Полицейский не имеет права арестовывать мирного демонстранта, кем бы он не был»,— указал он.
По словам господина Мани-Кьорля, в Британии полиция разрешает доступ к событию всем журналистам, которые представляют пресс-карточку, официально признанную их ведомством. Вместе с тем отсутствие идентификации не может быть причиной ограничения доступа журналистов на событие.
По мнению вашего автора, обозревателя «Телекритики» Светланы Остапы, тренинги — это один из путей улучшения ситуации, но он очень длинный. Достаточно одного приказа руководства, который бы растолковывал важность журналистской работы для общества, и в котором бы отмечалось, что журналистов при исполнении служебных обязанностей, которые не нарушают общественный порядок, трогать нельзя. Кроме того, нужно не просто разработать служебную инструкцию, но и сделать достоянием гласности ее на сайте — хотя бы ту часть, которая касается СМИ.
Однако главный редактор информационного агентства «Рядом с вами» Елена Белозерская считает, что милиционер будет нарушать даже приказы, если будет знать, что любое его противоправное действие прикроет руководство.
Причина пренебрежительного отношения к журналистам кроется во власти, убежден глава комитета КНМП Юрий Луканов. «Если власть использует МВД, прокуратуру против самих граждан, то очень тяжело решить проблемы правовым путем. Но это не означает, что мы не должны подавать заявления о нарушении своих профессиональных прав»,— сказал он.
В том, что медийники не должны стать заложниками игры в красивые отношения с милицией, уверен и исполнительный секретарь Независимого медиа-профсоюза Сергей Гузь. «Мы должны активно судиться с милицией, а не с отдельными милиционерами. Когда ведомство выплатит несколько раз немалые суммы морального возмещения, тогда и поймет, как нужно относиться к журналистской работе»,— предложил он. Кроме того, по его мнению, следует возродить группы быстрого реагирования, которые бы оперативно помогали журналистам в конфликтных ситуациях.
Для того, чтобы напомнить о нераскрытых делах, в которых фигурируют журналисты, все материалы круглого стола передадут в Генеральную прокуратуру Украины.
По завершении круглого стола в НСЖУ участники Марша против безнаказанности передали еще одну специальную петицию в посольство Беларуси в поддержку своих коллег.

Первый Международный день против безнаказанности 23 ноября отмечали и в Лондоне. Там международная правозащитная организация «Артикль 19» провела акции молчания под посольствами Украины, Беларуси и России. «Артикль 19» призвал власть Украины, Беларуси и России подвергнуть наказанию виновных в убийствах и исчезновениях журналистов.


Петиція журналістських організацій до української влади
НСЖУ
Понеділок, 28 листопада 2011
Громадський рух «Стоп цензурі!», Українська медіа-асоціація, Незалежна медіа-профспілка України та Національна спілка журналістів України, за підтримки Міжнародної федерації журналістів та «Репортерів без кордонів» об’єднались для того, щоби звернутися з цією петицією до Генеральної Прокуратури України, Міністерства Внутрішніх Справ України та Адміністрації Президента України.

МИ ВИМАГАЄМО ВІД УКРАЇНСЬКОЇ ВЛАДИ:
Знайти й покарати замовників убивства Георгія Гонгадзе. Гарантувати відкритий і прозорий судовий процес у цій справі і винесення справедливого вироку убивцям журналіста і замовникам злочину.
Знайти і покарати винних у вбивстві журналіста Василя Климентьєва.
Встановити і покарати винних у нападі на журналіста Олександра Течинського, що стався ще у жовтні 2008 року. Внаслідок нападу журналісту зламали руку. Він одразу звернувся з заявою до міліції. Незважаючи на те, що його нападника легко встановити по фото, інцидент досі не розслідувано.
Встановити і покарати винних у нападі на журналіста Максима Требухова, який постраждав внаслідок дій міліції під час мітингу під ВР. Журналісту зламали ребра, його повалили на землю і били ногами, не дивлячись на те, що він пред’явив журналістське посвідчення і повідомив, що займається професійною діяльністю.
Встановити і покарати винних у замаху на життя донецького журналіста Олексія Мацуки. Справу досі не розслідувано, не допитано свідків, на яких вказав журналіст. Журналіст продовжує отримувати погрози.
Завершити розслідування справи про побиття коломийського журналіста Василя Дем’яніва і гарантувати покарання справжніх винуватців замаху на життя журналіста. Досі не з’ясовано умисел нападників, і лишається дуже багато питань, пов’язаних з розслідуванням справи.
Розслідувати і покарати винних у побитті журналістів співробітниками спецпідрозділу Грифон у Печерському суді, що сталось у липні 2011 року. Досі немає відповіді на звернення до МВС і ГПУ, що було підписане більш ніж 20 журналістами і подане до відповідних відомств через кілька днів після інциденту.
У березні 2006 р. у Сімферополі вчинено спробу підпалу будинку керівника проекту «Перша кримська», відомої кримської журналістки Лілії Буджурової. Злочин досі не розкрито.
Вимагаємо розслідувати справи і покарати винних у наступних злочинах, пов’язаних із професійною діяльністю журналістів:
1. Пошкодження апаратури та погрози розправою фотокореспондентові видання «Донецькі новини» Данилові Павлову у м. Донецьк 09.08.2010 р. 14.08.2010 працівниками сектору карного розшуку Калінінського РВ Донецького МУ винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи на підставі п. 2 ст. 6 КПК України
2. Перешкоджання журналісту газети «Гривна» у фотозйомці 08.10.2010 р. В порушенні кримінальної справи відмовлено на підставі п. 2 ст.6 КПК України.
3. Напад представників Партії Регіонів на кореспондентів Чорноморської телерадіокомпанії у м. Феодосія 31.10.2010 р. 01.11.2010 порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 186 КК. Злочин не розкрито, у провадженні СВ Феодосійського МВ.
4. Міліціонери застосували фізичну силу щодо спецкора 5-го каналу Оксани Трокоз у м. Житомир 03.11.2010 р. Винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно працівників міліції за ст. ст. 185, 186, 187, 364, 365 КК України, за відсутністю в їхніх діях складів злочинів.
5. 11.11.2010 в м. Краматорську між групою осіб відбувалася бійка, яку почав знімати на фотоапарат в режимі «відео» журналіст АТЗТ «Нові проекти» Ладик О. Я., якого одна особа, що брала участь у бійці, за це вдарила кулаком в ліве вухо. Від удару Ладик О. Я. впав на землю та упустив фотоапарат, від чого той розбився. Злочин не розкрито, у провадженні СВ Краматорського МВС.
6. Побиття кореспондента газети «Зоря Тарханкуту» Сергія Антипенка в с. Чорноморське 01.12.2010 р. Злочин не розкрито, у провадженні СВ Чорноморського РВ.
7. Порушення професійного права ЗМІ м. Донецька під час конференції 17.12.2010 р. Прокуратурою м. Донецька заявникам роз’яснено судовий порядок оскарження відмови у наданні інформації.
8. Видалення журналістів 9-го каналу охороною з будівлі районної податкової інспекції у м. Дніпропетровську 21.03.2011 р. Прокуратурою Красногвардійського району м. Дніпропетровська в порушенні кримінальної справи за ст. 171 КК України відмовлено.
9. Побиття редактора газети «Незалежний кур’єр» Сергія Рибаченка 03.02.2011 р. 10.05.2011 кримінальна справа направлена до суду для розгляду по суті. Судове слідство триває.
10. Перешкоджання представником УДО журналістам у зніманні проїзду кортежу у м. Києві 12.04.2011 р. Відповідь прокуратури — «підстав для прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України немає».
11. Перешкоджання співробітниками податкової міліції журналістам І. в. «Новини» (Олександр Влащенко та Наталія Барбарош) та кореспонденту видання «Преступности. нет» Артему Дибленку у професійній діяльності 01.06.2011 р. Слідство триває.
12. Перешкоджання знімальній групі Сергія Андрушка у селищі Ромодан Миргородського району Полтавської області, на центральній площі селища, під час народних гулянь у серпні 2011. Інцидент досі не розслідувано.
13. Охоронці менеджера київського концерту Валентина Гафта й Ольги Остроумової нецензурно облаяли і побили знімальну групу інформаційної програми ТСН каналу «1 +1» — журналіста Дмитра Святненка й оператора Павла Мяснова. Інцидент стався 04.11.2011. Слідство триває.
14. 8 листопада 2011 року співробітники адміністрації ринку «Сьомий кілометр» в Одесі перешкоджали роботі журналіста інтернет-видання «Взгляд из Одессы» та газети «Український південь» Ігоря Столярова і намагалися застосувати до нього силу.
15. Охоронці Президента Віктора Януковича застосували силу до журналіста каналу СТБ Сергія Андрушка, коли він знімав виступ Президента на виставці «Агро-2010» у червні 2010 року. Винних так і не було покарано.
16. На мікрофон журналістки СТБ Ольги Червакової напав комуніст Олександр Ткаченко 1 вересня 2009 року. Інцидент трапився у приміщенні Верховної Ради, коли Червакова намагалася взяти в Ткаченка коментар. Прокуратура Печерського району міста Києва відмовила у порушенні кримінальної справи.
Вимагаємо також поінформувати наші організації про розслідування наступних нападів і порушень, пов’язаних з професійною діяльністю журналістів:
03.05.2004 — У Мелітополі Запорізької області скоєно напад на співробітника інтернет-видання «Власті.net» і газети «Кур’єр» Геннадія Ємельянова. Редакція газети пов’язує напад з професійною діяльністю журналіста. Невідомі жорстоко побили журналіста, але не взяли нічого з цінних речей. Натомість забрали в нього матеріали наступного випуску газети «Кур’єр». Мелітопольське ГУ УМВС порушило кримінальну справу за фактом хуліганства.
18.11.2004 — У Києві на вулиці 50-річчя Жовтня був скоєний напад на журналіста ТРК «Ера» Сергія Сидорука. В нього були поламані ребра, одне з яких пробило легені. Порушено кримінальну справу за статтею ККУ «Хуліганство».
21.11.2004 — На дільниці № 12 виборчого округу № 71, розташованій у Мукачевому, 15–20 молодчиків побили журналістів газет «Старий замок» і «Трибуна», було розірване журналістське посвідчення кореспондента Тетяни Ратушняк. У журналіста «Старого замку» Андрія Зеленка відібрали відеокамеру. За всіма згаданими фактами порушень подано скарги до районних та міських судів, а також до прокуратури.
25.11.2004 — у Кіровограді невідомі побили журналіста газети «Украина-Центр», редактора газети «Репортер» Геннадія Рибченкова. У редакції вважають, що напад пов’язаний з професійною діяльністю. Злочинці відібрали у журналіста мобільний телефон, мотивуючи дію тим, що він «нікому не зможе зателефонувати». Журналіст самостійно дістався додому, але потім його госпіталізували. Заяву до міліції було подано 27 листопада.
29.11.2004 — Група озброєних молотками і холодною зброєю людей жорстоко побила кореспондента ІА «Українські новини» Ганну Нізкодубову та кореспондента місцевої газети «Луганчане» Євгена Савченка. У Г. Низькодубової забрали техніку, Є. Савченку було зламано ніс. Низькодубова повідомила, що вона та її колеги подали заяви про напад до міліції, за якими було порушено кримінальну справу за статтею 226 ККУ «Хуліганство».
10.12.2004 — побито фотокореспондента газети «Салон Дона і Баса» Сергія Ваганова у той час, коли він знімав, як група невідомих намагалася знести намети, встановлені у центрі Донецька активістами кампанії «ПОРА». Ворошилівський районний відділ внутрішніх справ Донецька порушив кримінальну справу за фактом нанесення тілесних пошкоджень та пошкодження майна за статтею 296 ККУ «Хуліганство».
3.06.2006 — Запрошений на сесію Харківської обласної ради депутат Верховної Ради Дмитро Шенцев напав на журналіста, фотокора агентств Assocіated Press, «ІТАР-ТАРС», Photolenta Андрія Авдошина та побив його. Журналіст подав заяву до Київського райвідділення міліції Харкова ввечері 7 червня. У Центрі громадських зв’язків управління МВС України в Харківській області, у свою чергу, повідомили, що заява Авдошина і відеоматеріали, що зафіксували інцидент, на даний момент передані в Київську районну прокуратуру Харкова.
28.08.2006 — Священики Української Православної церкви Московського патріархату перешкодили роботі знімальної групи 5 каналу, яка працювала на території Києво-Печерської Лаври. Як розповіла журналістка Наталя Тугузова, на них напали архієпископ Павло, намісник Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, священики, церковний охоронець та люди в цивільному. Гуртом вони поклали оператора телеканалу на землю, відібрали камеру, а з нею і касету. Винних не покарано.
14.08.2007 — На журналіста української газети «КоммерсантЪ» Артема Скоропадського напали у під’їзді його будинку. Він пов’язує напад із професійною діяльністю. Постраждалий, який є громадянином Російської Федерації, звернувся до міліції.
08.07.2008 — В Мелітополі, під час відеозйомки було побито оператора інформаційної програми «Регіон» телекомпанії «МТВ-плюс» Михайла Гарєєва. Нападник наніс оператору три удари по голові і намагався вихопити відеокамеру. Коли йому це не вдалось, він зламав мікрофон на камері і повернувся до приміщення магазину. Правоохоронними органами порушено кримінальну справу по факту нападу і нанесення тілесних ушкоджень.
16.09.2008 — У Донецьку було побито кореспондента газети «Острів» Максима Абрамовського та його колегу Олену Михайлову. Журналісти зняли працівників міліції, які безпосередньо на мосту зупиняли для перевірки автотранспортні засоби, що є порушенням правил дорожнього руху. Працівники міліції відібрали журналістське посвідчення у Максима Абрамовського, потім завдавали ударів по голові потерпілому та по відеокамері. Зрештою її відібрали, трохи пізніше повернули зламаною і вже без плівки. Журналісти написали заяву та дали пояснення у Київському РВВС Донецька. Результати перевірки, здійсненої міліцією, було передано до прокуратури.
02.02.2009 — Здійснено напад на знімальну групу телерадіокомпанії «Град» (Юрія Басюка та Юрія Весилика), коли знімала на Думській площі Одеси людей, що «поспішали привітати мера Гурвіца». Під час зйомки на них здійснив напад помічник мера Ігор Хотін у присутності співробітника міліції. «Вони відібрали камеру у оператора та намагались відібрати мобільний телефон. Пізніше камера була повернена у пошкодженому вигляді та без касети з відзнятими матеріалами». Телекомпанія направила відповідні заяви до міліції, прокуратури та СБУ.
25.05.2009 — У Вінниці перший заступник начальника управління житлово-комунального господарства, енергетики, транспорту і зв`язку В`ячеслав Шаповал напав на журналіста ТРК «Вінниччина» Олександра Ільницького. Пізніше лікарі констатували в журналіста забиття м`яких тканин голови. Постраждалий вважає напад чиновника перешкоджанням професійної діяльності журналіста.
14.10.2009 — В центрі Києва біля пам’ятника Леніна, в наметовому містечку комуністів було вчинено напад та жорстоке побиття фотокореспондента журналу «Конфлікти і закон» Руслана Любченка. Представники наметового містечка підійшли до журналіста, який здійснював фотозйомку, та почали брутально відбирати камеру і завдавати ударів по голові. Після цього в Любченка невідомі вистрелили з газової зброї, а до приїзду правоохоронців на журналіста наділи наручники. Після приїзду міліції затримали не нападників, а постраждалого фотокореспондента. У нього забрали техніку і ще досі не повернули карту пам’яті з фотографіями із місця події. Редакція журналу «Конфлікти і закон» подала звернення до Генпрокуратури та МВС.
13.04.2010 — Невідомий жорстоко побив дніпропетровського журналіста 9-го телеканалу, автора популярної програми «Губернські хроніки» Бориса Брагінського. Міліція порушила справу за статтею 296 частиною 1 Кримінального кодексу України «Хуліганство».
20.04.2010 — Прокуратура Шевченківського району міста Києва порушила кримінальну справу за фактом умисного перешкоджання законній професійній діяльності журналіста Нового каналу Сергія Кутракова (частина 1 статті 171 Кримінального кодексу України).
8 квітня 2010 року в «Українському домі» кореспондент телеканалу, виконуючи редакційне завдання, проводив зйомку сюжету про відкриття фотовиставки. Його увагу привернули люди, котрі вигукували націоналістичні гасла, і яких охоронці почали виводити із зали до коридору службового виходу. Ці події Сергій Кутраков почав фіксувати на камеру, у зв’язку з чим охоронці, перешкоджаючи законній професійній діяльності журналіста, насильно виштовхали кореспондента телеканалу із коридору службового виходу, завдавши йому при цьому тілесних ушкоджень.
СПИСОК ЖУРНАЛІСТІВ, ЩО ЗАГИНУЛИ ЗА ЗАГАДКОВИХ ОБСТАВИН В УКРАЇНІ
1. Мирон ЛЯХОВИЧ, редактор газети «Життя і праця» (м. Львів), 1992, пішов з життя за загадкових обставин.
2. Вадим БОЙКО, Тележурналіст телекомпанії «Гарт» (м. Київ), 1992, загинув від вибуху у власному помешканні. Точні обставини загибелі не з’ясовані, залишається незрозумілим, чому журналіст не зміг покинути квартиру і чому загорілось помешкання. Ходили чутки, що в його телевізор була закладена вибухівка, а також що його оглушили. Відомо, що незадовго до загибелі Бойко ходив у бронежилеті.
3. Микола БАКЛАНОВ, власний кореспондент газети «Известия» (м. Київ), 1993, помер від черепно-мозкової травми, отриманої під час нападу;
4. Юрій ОСМАНОВ, редактор Кримської газети «Арекет» (м. Сімферополь), 1993, був знайдений мертвим на вулиці Сімферополя з черепно-мозково травмою;
5. Андрій ЛАЗЕБНІКОВ, начальник прес-центру ЧФ (м. Севастополь), 1993, застрелений біля власного будинку;
6. Сергій ШЕПЕЛЄВ, редактор газети «Вечірня Вінниця» (м. Вінниця), 1993, загинув у вогні у власній квартирі, за словами незалежних експертів, журналіст був прив`язаний до ліжка;
7. Віктор ФРЕЛІХ, позаштатний кореспондент газети «Молодий Буковинець» (м. Чернівці), розслідував ситуацію з витоком ракетного палива, який спричинив масові захворювання серед людей, 1995, а також загадковою епідемією алопеції, від якої постраждали переважно діти у Чернівецькій області. Помер від отруєння невідомою речовиною, незадовго до смерті отримував погрози фізичної розправи;
8. Юрій ДЖЕДЖУЛА, журналіст газети «Київський вісник» (м. Київ). Загинув у 1995 році;
9. Анатолій ТАРАН, редактор газети «Оболонь» (м. Київ), 1995, знайдений мертвим на пустирі у Києві;
10. Володимир ІВАНОВ, редактор газети «Слава Севастополя» (м. Севастополь), 1995, загинув від вибуху на порозі власного будинку, вибухівка була закладена у смітник;
11. Георгій ОВЧАРЕНКО, журналіст телеканалу УТ-3, ведучий програми «Чорний квадрат», 1996, знайдений мертвим у квартирі свого сусіда;
12. Ігор ГРУШЕЦЬКИЙ, кореспондент газети «Україна-центр» (м. Черкаси), 1996, знайдений мертвим на одній з вулиць Черкас з пораненням голови;
13. Ігор КУЗИК, відповідальний секретар газети «Армія України» (м. Львів), 1996, зник і через кілька місяців був знайдений мертвим у парку в центрі Львова;
14. Анатолій ТАНАДАЙЧУК, кореспондент газети «Панорама» (м. Вінниця), 1996, після смерті на тілі журналіста виявили сліди від уколів;
15. Олександр МОТРЕНКО, ведучий передачі «Суботній експрес» радіостанції «Транс-М-Радіо» (м. Сімферополь), 1996, по дорозі на роботу зазнав нападу трьох чоловіків, один з яких був у міліцейській формі. Помер від удару по голові. Міліція заявила, що Мотренко був п`яний і сам напав на правоохоронця;
16. Віталій КОЦЮК, кореспондент газети «День» (м. Київ), 1997, повертаючись додому електричкою, отримав опіки невідомого походження, перед смертю казав, що невідомі витягли його з електрички, облили бензином і підпалили;
17. Петро ШЕВЧЕНКО, власний кореспондент газети «Київські відомості» у Луганську, 1997, за місяць до смерті опублікував серію репортажів про протистояння місцевої влади і СБУ, вийшов з офісу на зустріч, з якої у визначений час не повернувся; був знайдений повішеним біля аеропорту Жуляни;
18. Володимир БЕХТЕР, старший редактор Держтелерадіокомпанії (м. Одеса), 1997, помер від удару у голову під час побиття працівниками міліції;
19. Борис ДЕРЕВ’ЯНКО, головний редактор газети «Вечірня Одеса» (м. Одеса), 1997, розстріляний біля своєї редакції, слідство заарештувало виконавця, замовники не названі;
20. Святослав СОСНОВЬСКИЙ, редактор видавництва «Таврія», 1997, помер від ножових поранень, які йому завдали нападники неподалік від його дому;
21. Олексій Єфименко, редактор газети «Відродження» (м. Саки), 1998, помер внаслідок падіння з вікна п`ятого поверху;
22. Микола РАКШАНОВ, журналіст черкаської газети «Факти», 1998, помер від черепно-мозкової травми. За версією правоохоронців, травма не була результатом нападу, однак, за свідченнями лікарів, пошкодження мали насильницьких характер;
23. Альберт БОРИСОВ, головний редактор газети «Шахтерские вести» (м. Краснодон). Загинув у 1998;
24. Мар’яна ЧОРНА, тележурналістка телеканалу «СТБ» (м. Київ), 1999, знайдена повішеною у власній квартирі, версія слідства — самогубство;
25. Ігор БОНДАР, директор одеської приватної телекомпанії «АМТ», 1999, розстріляний з автомату невідомими;
26. Георгій ГОНГАДЗЕ, керівник інтернет — проекту «Українська правда», 2000, був викрадений по дорозі додому, виконавці засуджені, замовники невідомі;
27. Михайло КАПУЛЯК, заступник редактора газети «Світ молоді» (м. Івано-Франківськ), 2000;
28. Володимир ПАЛЬЧИКОВ, журналіст Дніпропетровського радіоцентру, 2000;
29. Владислав РЯБЧИКОВ, журналіст газети «Кримська Правда» (м. Сімферополь), 2000, був збитий автівкою і помер від поранень; Співробітники журналіста переконані, що загибель пов’язана з професійною діяльністю, а саме з публікацією про керівництво Меджліса Кримських татар.
30. Володимир СМИРНОВ, кореспондент газети «Время» (м. Миколаїв), 2000, помер від поранень, отриманих під час нападу на вулиці;
31. Олег БРЕУС, видавець газети «XXI вік» (м. Луганськ), 2001, застрелений кілером;
32. Ігор АЛЕКСАНДРОВ, телекомпанія «ТОР» (м. Слов’янськ, Донецька область), 2001, помер від численних травм, завданих йому бейсбольними битами;
33. Олександр КОВАЛЕНКО, головний редактор газети «Соціальна політика» (м. Київ), 2001, був знайдений мертвим з вогнепальним пораненням у лісі під Житомиром;
34. Юрій ГОНЧАР, позаштатний кореспондент «Факты и комментарии» (м. Київ), 2001, був знайдений у власній квартирі з ознаками насильницької смерті;
35. Олег ЧЕРНЯК, оператор обласного телебачення (м. Одеса), був знайдений мертвим у власній квартирі зі слідами ін`єкції;
36. Андрій ФЕЩЕНКО, віце-президент Національної телекомпанії України, 2002, знайдений мертвим з вогнепальним пораненням у власному автомобілі;
37. Володимир ПРОВОРОЦЬКИЙ, журналіст Сумської державної телерадіокомпанії, 2002, був знайдений з ознаками насильницької смерті у власній квартирі;
38. Олексій ТЕРЕЩУК, Заступник головного редактора газети «Вінниччина», 2002, помер від травм через рік після побиття невідомими;
39. Михайло КОЛОМІЄЦЬ, редактор і засновник інформаційного агентства «Українські новини», зник і пізніше був знайдений мертвим у лісі на території Білорусі, ГПУ порушила кримінальну справу за фактом доведення до самогубства, справа не завершена;
40. Олексадр ПАНИЧ, журналіст тижневика «Донецькі новини» (м. Донецьк), 2002, був викрадений і пізніше знайдений мертвим у річці Кальміус.
41. Юрій ШЕВЦОВ, фотокореспондент газети «Кримська правда» (м. Сімферополь), 2002, зник і пізніше був знайдений мертвим у лісосмузі;
42. Олександр СУМКО, головний редактор журналу Державної прикордонної служби «Кордон», 2004, впав з балкону своєї квартири;
43. Вадим ГУДИК, незалежний журналіст та бізнесмен, 2006, застрелений на центральній площі Білої Церкви;
44. Норік ШИРІН, головний редактор газети «Голос молоді» (Крим), 2006, був знайдений з ножовими пораненнями у дворі свого будинку;
45. Василь КЛИМЕНТЬЄВ, редактор газети «Новий стиль», Харків, 2010, зник безвісти.